Для ТЕБЯ - христианская газета

Відповідальність за долю своєї вічності
Публицистика

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Відповідальність за долю своєї вічності


Відповідальність за долю своєї вічності




Тема: „ Відповідальність за долю своєї вічності”

В житті кожної людини настає такий час, коли вона повинна взяти особисту відповідальність за свою долю. Як правило коли мова йде про долю то чомусь люди більше вважають, що це стосується матеріального стану і навколишніх обставин. Я ставлю за мету розкрити для читача правдиве значення долі людини та її сутність.

Насамперед потрібно знати, що людина є духовною істотою.
Бог взяв дух людини і помістив його в земний костюм, який ми називаємо тіло. Перш ніж помістити його в тіло, Творець все продумав і дав для нього Своє предназначення на певний земний час. Для виконання свого предназначення на землі є саме необхідним втілення духа, який без тіла немає можливості будь що зробити. В нашого духовного чоловіка є навіть Богом дане ім.”я. Про це свідкує місце з Писання „ Переможцеві... дам білого каменя , а на камені написане нове ім.”я, якого не знає ніхто,-тільки той, хто приймає його”( Откровення 2:17)
Зауважимо, що цього імені ніхто не знає крім того, кому воно дане. А це означає, що ми можемо знати своє духовне ім.”я. Ще в давні в часи люди розуміли, що при народжені дитини їй давалося ім.”я не тільки для її клички а насамперед воно визначало ряд її певних життєвих обставин. А у свою чергу це ім.”я відображало долю самої людини.
Ісус Христос будучи на небі, ще до Свого втілення, знав для чого Йому потрібно зійти на землю і яку місію Він мав виконати через втілення. Його ім.”я Ісус означає Спаситель. А Христос – Месія. Саме для цього Він і прийшов на нашу землю, щоб згідно суті Свого імені виконати важливу життєву місію.
А що сьогодні стосується назви імен, то я не хочу, щоб дехто образився на мене через те, що він був названий за тим принципом як часто буває чи то за календарем, чи то за бажанням рідні, чи за словником ЗАГСУ. Проте кожен може сьогодні поцікавитися в словниках значенням свого імені. Пам”ятаймо, що називаючи когось по імені, ми проголошуємо в його життя певне значення, яке у свою чергу впливає на його долю. Слова людини – це зброя, яка має велику силу.
Як духовні істоти, перебуваючи на землі в тілі ми повинні знати своє покликання для того, щоб виконати свою життєву місію.
Отже доля людини заключається в її ролі, яку вона виконує або не виконує у реалізації свого покликання.
Виходячи з цього твердження ми знаходимо відповідь на запитання чому багаті люди бувають нещасними а бідні щасливими ? Як бачимо, що зовнішні обставини або матеріальний стан не впливають на зміст долі людини а навпаки, доля відіграє значення в яких обставинах буде жити людина. Що ви робите для того, щоб виконати своє покликання? Наскільки ви є відповідальними за своє існування в тілі? Відповідальність про яку йде мова є не побутовою, яка проявляється на рівні життєвих обов”язків а духовною, як важлива життєва позиція. Вона полягає у прийнятті рішення бути там де Бог опреділив і робити те, що вимагається. Коротко сказати жити за змістом а не за поняттями. Тому кожна людина повинна зробити свій життєвий вибір взявши на себе відповідальність за це рішення, яке і опреділить її долю. Я вірю, що саме виконання того до чого ми покликані буде визначити долю нашої вічності.
Сьогодні ми можемо зустріти таких мужчин і жінок, які без повного змісту являються тільки істотами чоловічого або жіночого роду.
- Бути істотою чоловічого роду – ще не означає, бути мужчиною.
- Бути істотою жіночого роду – ще не означає, бути жінкою.
- Народити дітей – ще не означає, бути батьками.
- Робити добрі діла – ще не означає, бути ефективним.
Отже в Бога є місце для кожного із нас, яке ми повинні зайняти і взяти на себе відповідальність за свою роль. Саме це визначає весь зміст сущності людини.

Візьмемо для прикладу місце з Біблії де описується історія про Юду, як одного з учнів Ісуса. ( Дії Ап. 1:18 - 26 )
Що привело Юду до зради Учителя?
Юда шукав не того, чого потрібно було. Він отримавши покликання бути учнем, шукав грошей, воздаяння, того що покращило б його умови життя. Його девіз був „Що ви мені дасте за це, - і я вам Його видам?” ( Матвія 26:15) Сьогодні багато людей використовуючи своє покликання поступають аналогічно. Таких людей цікавить більше те, що вони будуть мати із числа земних задоволень а не те що можна пожертвувати.
Саме це привело Юду до зради , яка його погубила. Зауважимо, що Юда ще був серед учнів, але в його серці вже була зрада. Так само є і серед людей, навіть і серед тих, хто називає себе християнами, прихожанами помісних церков. Вони ще називаються друзями або відвідують церкву але в серці вже зрадники: засуджують, наклепують і готові продати свого ближнього за „ юшку” аби напхати свій живіт. Біблія каже, що така людина втратить свою гідність і дім її завжди буде пустий, прийде прокляття.”Нехай пусткою стане його помешкання, і нехай жильця в ньому не буде” ( Дії. Ап. 1:20)
А в Божому дизайні місце ніколи не буде пустим. Апостол Петро встав і сказав, що місце Юди повинно бути зайнято.
Хто ж може зайняти місце Юди ?
Вимоги були дуже серйозні. Потрібно було бути очевидцем всіх подій від самого початку і аж до вознесіння Ісуса. Серед 120 чоловік можливо були по людських мірках більш впливові і освідченні кандидати але була певна умова.
„ Отже, треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами, зачавши від хрещення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення”( Дії Ап. 1:21-22)
І таки знайшлися два чоловіки Матвій та Йосип, які відповідали цим вимогам.. Зауважимо важливу річ, що Ісус не вибирав їх у число Своїх учнів але вони добровільно, постійно ходили за Ним і Його учнями і тому були свідками всіх подій. В тому є щось дуже важливе. Візьмемо для прикладу Елісея, який був учнем Ілії і бажав від нього отримати подвійне благословення. Ілія не заставляв Єлисея ходити постійно з ним але виставив йому строгу умову. „Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, - буде тобі так, а якщо ні-не буде „ ( 4 Царів 2:9-10).Тому Єлисей постійно ходив за Ілією, навіть і тоді, коли той його відмовляв.
Для свого успіху потрібно завжди бути з народом Божим.
Це повинен бути власний вибір кожної людини. І цього єднання потрібно шукати самому. Тільки в єднанні є перспективи бути навченому і поміченому кимсь, для того, щоб в певний час зайняти важливу роль у житті.
Проаналізувавши цей приклад ми робимо висновок, що ні за ким не потрібно бігати, просити, балувати, дмухати, або придумувати якісь програми щоб ті ходили до церкви.
Якщо людина хоче вирішити долю своєї вічності, то вона сама повинна бути відповідальною за це і всіляко проявляти бажання , щоб досягати певного рівня, служіння, позиції, коротко кажучи, щоб бути там де Бог визначив.
Такі місця з Біблії підтверджують мною сказані слова :( 1 Тимофія 3:1)
( Филип”ян 3:12-19)( 1 Тимофія 6:12) ( 11 розділ до Євреїв) Волею свого рішення потрібно робити подвиги віри. Зокрема Майсей зробив відмову бути принцом Єгипту не тому, що все знав на вперед, а тому що вірив Богові, який сказав йому так зробити. Він знав, щоб Бог ніколи не виставить його. Потім сорок років був у пустелі і аж маючи вже вісімдесят зайняв свою роль у виконанні Богом даного предназначення.
Я вірю, що в кожного із нас є певний земний шлях до основної ролі, яку ми повинні зіграти у житті, щоб тим самим виконати Боже покликання.
В кожного з нас є свій визначений Богом час, який ми повинні ефективно використати для досягнення мети. Я вірю, що саме це і опреділяє для людини її земний вік. Безвідповідальність або її свідоме уникнення щодо свого покликання на землі неминуче приведе до певного зловживання , як це було в Юди. А це буде мати негативний вплив і на кількість днів земного життя, приведе до втрати своєї ролі, позиції і взагалі уготованого Богом для душі місця у вічності.

Ото ж докладаючи всіляких зусиль, давайте кожен будемо шукати своє місце у Божому проекті.
Давайте будемо відповідальними за долю своєї вічності.


Об авторе все произведения автора >>>

Владимир Андрощук Владимир Андрощук, г.Лановцы, Украина
Доктор богословия, пастор церкви "Небеса", руководитель общественной организации " Христианский Центр "Небеса"

Спасибо Вам за то, что вы зашли
на эту страницу.


Я желаю, чтобы каждое прочитанное Вами
слово принесло в Вашу жизнь
утешение, радость, свободу, понимание и
ответы на многие вопросы.



e-mail автора: nebesa111@gmail.com
сайт автора: ХЦ

 
Прочитано 12320 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Публицистика обратите внимание

Идеал в учении - Буравец Валерий

Больше говорят, но меньше понимают - Николай Николаевич

Краткая история украинского нацизма - Александр Грайцер

>>> Все произведения раздела Публицистика >>>

Проза :
Неслучайные монологи - Людмила Солма
*)Примечание/в пояснение: История 1-я: Неслучайный монолог случайной собеседницы: \"Так о чём же я должна была сказать...\" - спросила меня однажды разоткровенничавшаяся, так казалось бы непреднамерненно - почти что случайно, моя давняя собеседница, про которых иногда шутливо говорят: \"шапочное знакомство\", что означает не очень близкое... но такое душевно-созвучное нашему доброму общению - от жизненного случая... к кратковременной случайности наших встреч... История 2-я: \"Практики с зеркалами\" - отрывок из рассказа цикла миниатюрной прозы \"Практики житейские\" - так же реальная история, каких по жизни мне довелось выслушать приятельски не однажды и почти что \"исповедально\", как это бывает по жизни с любым и каждым из нас... История 3-я: P.S. "Зелено-пестрый попугай" - вот уж действительно история... настолько она шутливо-ИРОНИЧНАЯ, насколько и серьезно-житейская в реальной её правдивости. Хотите верьте - хотите нет... может малость и приврала, но только в той части - которая читателю, скорее всего, покажется наиболее правдивой; в самой же её маловероятной части, даже на мой критически-современный взгляд, она соответствует той перестроечной действительности... на все 100%. Только представьте себе – обычную среднемосковскую тетку, среднеобразовательного уровня, работающую где-нибудь уборщицей или гардеробщицей в поликлинике. Дети с высшим образованием. Муж, как говорит она сама – водила у какого-то директора или средней руки начальника, бывший таксист. Говор у неё колоритно-смешанный (я попыталась его сохранить в пересказе, настолько насколько мне это удалось). Смотрит почти что все современно-мыльные сериалы, по возможностям, конечно, свободно-домашнего времени. Иногда даже новости. Слушает и радио России – у неё дома на кухне однопрограмник. Читала когда-то, когда была помоложе – сейчас устает… и вечерами в очках стала хуже видеть. Понимаю, что читала она все больше неотягощенное философскими толками, сентементально-любовное чтиво. А в общим-то славная, симпатично добрая женщина. С чувством собственного достоинства, добродушного юморка – не злобливая, общительно разговорчивая – вполне комуникабельная… как говорят нынче. Выгуливает по утрам и вечерам собаку, которая надоела ей до чертиков и которую в общим-то любит по свойски искренне. Не преминув, однако, обругать крепким словцом – стервец, вот неумная кобелина! За то, что псина дворянско-дворовой породы весело прошлепывал по лужам, задрав хвост, облаяв и чужих собачек в водонепромокаемых комбинезончиках, и часто пробегающего мимо нас дедка в динамовских трусах – одетых поверх спортивного трико и такой же футболке, с банданой на голове. Я с ней познакомилась, пока выгуливала белоснежную Вестку моей, отдыхающей на море дочери… и безмерно благодарна двухнедельно-постоянной этой спутнице совместных выгулов - за скрашенные, говорливостью о том о сём, утрам и вечерам. Расставались мы по причине возвращения дочериной Вестки обратно домой… с надеждой когда-то еще увидеться, но к моему искреннему сожалению, больше мы так и не встречались. А вспоминала я её частенько и с теплой благодарностью за необыкновеннейшую её эмоциональную энергетику и житейский оптимизм. Попутно, в разговорах, она давала всевозможные простенькие кулинарно-хозяйственные советы… которые, как это ни удивительно, но время от времени припоминаются мной и даже выручают на скорую руку… © Copyright: Людмила Солма, 2005-2009 Фотоиллюстрация взята из Интернета- автор Яndex.фотки: tanikolo

Поэзия :
Бог - это вечное счастье ... - Раиса Дорогая

Поэзия :
Безбожных мучит Божество - Бондарьков Владислав

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Публицистика
www.4orU.org - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - ed@foru.ru, тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting




Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум